Заупокійне богослужіння-парастас в Свято-Василівському храмі обителі.

13 лютого, напередодні Вселенської батьківської суботы в Свято-Василівському храмі обителі, братія і клірики обителі звершили вечірнє заупокійне богослужіння-парастас.

Параста́с з грецької мови переводиться як «ходатайство» – вечірнє заупокійне богослужіння, яке відрізняється від звичайного тим, що за ним співаються непорочни (118-й псалом «Блажени непорочнии», названий так по його другому слову, яке виражає суть всієї 17 кафізми).

Парастас служиться зазвичай напередодні поминальних батьківських субот. Це заупокійне богослужіння складається з вечірні і утрені. На утрені замість полієлея звершується вихід священнослужителів на середину храму, де читається 17-а кафізма, розділена на 2 частини — статії, а після шостої пісні канону і в кінці богослужіння служаться літії.

У древнєхристиянській Церкві по причині гонінь молитовні зібрання вірних і поховання померлих звершувались у нічний час. Богослужіння, яким супровождувалось поховання, було у власному змісті всенічним. Християни збирались на гробах мучеників і проводили нічь в бдіннях, прославляючи мучеників і підносячи молитви за померлих, які скінчили життя у вірі і благочесті. З виділенням поховального богослужіння із всенічного, що сталося після закінчення епохи гонінь, за тим і за іншим збереглись у Православній Церкві рівнозначні найменування.

Все песнеспіви і читання парастаса присвячуються молитві за померлих. Основний зміст парастаса складає 17-а кафізма, яка називається також заупокійною. В цій кафізмі зображується блаженство тих, хто ходив в законі Господньому, тобто блаженство праведних людей, які старались жити по заповедях Божих.

Зміст і значення 118 псалма «Блажени непорочнии» розкрівається у 19-у вірші: «Пришлец (странник) аз есмь на земли: не скрый от мене заповеди Твоя». Тлумачна Біблія під редакцією А.П. Лопухіна дає цьому віршу наступне пояснення: «Життя на землі є мандруванння, подорожування, яке звершується людиною для досягнення своєї вітчизни і постійного, вічного місцеперебування. Вочевидь, останнє — не на землі, а за гробом. Якщо ж так, то земне життя повинно бути підготовкою до загробного, і до нього може привести тільки безпомилковий вибраний на землі шлях. Як і де найти отсанній? Цей шлях вказаний в заповідях Закона. Хто не слідує їм, тей помиляється і не досягне загробної обителі, тобто загробного спокою, як нагороди за понесену працю до його досягнення. Тут — доволі ясне вчення про ціль земного існування, безсмертя людської душі і потойбічній винагороді».