Знущання з святинь Православ’я в Україні

                     Церковні ієрархи, духовенство і мільйони віруючих Української Православної Церкви невпинно возносять полум’яні молитви за мир, єдність і добробут суверенної, вільної й соборної України. Щира любов до рідної землі, її історії і культури спонукала тисячі людей вийти на Мадан. Обурені беззаконням і неправдою можновладців, вони боролися за оновлення України, очищення влади від корупції, перемогу людської гідності. Мабуть, вони і подумати не могли, що минуть лічені місяці і представники вже нової, «демократичної» влади знов розпочнуть гоніння на церкву, поновивши переслідування однієї з головних опор ченців.

Сьогодні вся православна община обурена фактом осквернення храму та розкраданням церковного майна. Нагадаємо, що 4 квітня 2015 року, у Лазареву суботу, озброєні люди (15 чоловік), що назвалися представниками СБУ, з автоматами і гвинтівками у руках та очолювані слідчим Ген Прокуратури Сус Дмитром Миколаєвичем увірвалися в Свято-Преображенський храм села Гусенці Бориспільського району Київської області і розібрали Святий Престол, пояснивши це тим, що вони шукали зброю. Не знайшовши зброї, учасники «спецоперації» не тільки нічого не пояснили і не вибачились, але й більше того вилучили церковні свічки та продукти харчування, що призначалися бідним та знедоленим. Адже вся Українська Православна Церква не тільки допомагає молитвою, але і займається активною соціальною роботою і підтримкою нужденних.
Виникає справедливе запитання: невже ідеали Майдану, боротьба з корупцією і олігархією, торжество соціальної справедливості, прав і свобод особистості передбачають розкрадання церковного начиння, свічок і продуктів для незаможних? Усі віруючі, які добре знають трагічну історію Православної Церкви ХХ років, пам’ятають, що саме так діяли більшовики, коли чинили своє свавілля. Вони руйнували і паплюжили православні храми під приводом боротьби з контрреволюцією, допомоги нужденним і таке інше. Навіщо Ген Прокуратурі в особі Сус Дмитра Миколайовича і працівників СБУ свічки й продукти, що їх зібрала церква? Як все це узгоджується з декларованим прагненням до Євроінтеграції, зиченням миру і добра Україні? Невже новоявлені «експропріатори» не розуміють, що своїми діями вони лише посилюють громадянське протистояння в нашому суспільстві, тим самим поглиблюючи всі ті проблеми, з якими вони по своїм офіційним обов’язкам покликані боротися?
На превеликий жаль, доводиться визнати, що чергове осквернення однієї з відроджених святинь Православ’я — це перешкода для стабільності і процвітання українського суспільства. Допоки в Україні будуть відбуватися подібні злочини проти Бога і людей, допоки ми всі не продемонструємо покаяння, наш народ буде випивати гірку чашу страждань і бід.

Братія скиту в Гусинцях
Свято-Кирилівського монастиря